Я — копірайтер. Я — копірайтер з 15-річним досвідом. Щоденно пишу тексти. У моїй скриньці понад 15 000 (!) робіт різного обсягу, жанру та стилю. Є SEO-лайно, від якого мозок може луснути за 20 секунд. Є серйозні статті у друкованих журналах і газетах. Є листи для email-розсилок, сценарії для рекламних відеороликів, LP, КП.
Можу ще довго називати різні абревіатури та страшні слова, але не буду. Бо це не головне! Моя проблема у тому, що Я — ЛУЗЕР, НЕВДАХА І ЛЕДАЩО, ЯКИХ СВІТ НЕ БАЧИВ!
І це правда.
У голові досі не вкладається: як можна було прийти у копірайтинг в 2005 році, пропрацювати у цій галузі 15 довгих років (а це — 180 місяців, 5 475 днів, 131 400 годин) і залишитися майже на тому ж самому рівні доходів та розвитку, що й на початку шляху???
Хоча в голові воно і не вкладається, але відповідь на це питання у мене є. Друзі, якщо вам цікаво, то я відверто поділюсь своїми думками та спостереженнями.
Від чого відштовхуватися
Відразу розставлю всі крапки над і, ї та ё, щоб ви правильно мене зрозуміли.
Я ніколи не писав занадто дешево. Сьогодні мій цінник складає 60-80 гривень за 1000 знаків для вирішення простих задач від давніх улюблених клієнтів. 300 гривень за 1000 знаків коштують мої тексти для лендінгів, комерційних пропозицій, електронних листів. Хоча основна маса замовлень йде по 100-150 гривень.
Ми знаємо, що не завжди оплата визначається в тисячах знаків. Я написав саме так для кращого розуміння картини.
І, увага: 90% таких замовлень я беру на біржах. Я не брешу, це дійсно так. Трохи пізніше розповім, що, де й коли.
Кілька слів про себе
Мені 34 роки, освіта вища — політологія. У мене є кохана дружина Світлана і син Семен, якому вже 11 з хвостиком. Ще з нами живуть два прикольні французькі бульдоги — Фіма та Шуня. І в принципі грошей, зароблених на написанні текстів, нам вистачає на просте прісне життя без якихось чудасій.
Живемо у південній частині України, в місті (обласному центрі) Миколаєві, де нас оточує майже півмільйона людей. Площа нашої квартири — трошки більша за 30 кв. м, автомобіль відсутній, брендові речі не купуємо, у теплі країни відпочивати не літаємо. Тобто не шикуємо, але й не відмовляємо собі в різних смаколиках.
Звичайно, на все можна знайти виправдання. Немає машини? А нам вона і не потрібна, ми виступаємо за чисте повітря. Не купуємо брендові речі? Просто не хочемо переплачувати за розкручене ім’я компанії. Не літаємо на зарубіжні курорти? Ми любимо Україну і віддаємо перевагу вітчизняному туризму.
Сказати можна що завгодно. Але я знаю реальну причину: перед вами ЛУЗЕР, НЕВДАХА І ЛЕДАЩО, ЯКИХ СВІТ НЕ БАЧИВ!
Дякую, що дочитали до цього місця. 1/3 шляху ми з вами вже пройшли. Далі — найцікавіше. Далі — М’ЯСО. Як каже головний редактор «усія Русі» Максим Іл’яхов.
Отож, зараз я розповім, що зі мною не так. Поїхали!
Я — копірайтер-привид!
Писати тексти на замовлення почав у 2005 році і відразу потрапив у такий собі вакуум. Кілька перших років активно співпрацював зі знайомим-посередником. Він десь брав завдання по одній ціні, мені віддавав по іншій. Я здобував досвід, він — гроші. Класика жанру.
Пізніше дізнався про біржу копірайтингу TextSale. Працював там близько двох років. Потім зібрав речі і перебрався на Copylancer. Встиг потрапити у ТОП-5 копірайтерів біржі. На той час рейтинг формувався по кількості виконаних завдань. Так, гатив по клавіатурі як скажений. Молодий був, дурний!
Далі тихенько переповз по-пластунськи на біржу TextBroker (зараз — бюро), де працюю і по сьогоднішній день. На початку цього року вирішив заповнити профіль на Freelancehunt. Побачимо, що з цього вийде.
Чому я — копірайтер-привид? Я 15 років у професії, але про мене знає дуже обмежене коло замовників. Я в бункері, резервуарі, акваріумі. І я власними руками створюю собі такі умови праці, весь час перебуваючи на біржах.
Розкрутка власного бренду? Чув про таке, але моя лінь уже багато років бере гору над здоровим глуздом. І ось результати:
- я не позиціоную себе як експерта в галузі, тобто мої статті не з’являються на VC, Spark, Cossa, SEOnews, TexTerra, WebPromoExperts;
- у мене немає власного сайту, який сьогодні можна зробити за один день на безкоштовному конструкторі «Тільда»;
- лише рік тому почав збирати скріни написаних текстів для портфоліо (збирати почав, а відсортувати духу не вистачило — так і вилежуються вони у папках, розкиданих по всьому ноутбуку);
- не шукаю роботу на сайтах з вакансіями, не відгукуюся на пропозиції у професійних групах в соціальних мережах (наприклад, у Фейсбуці це: «Потрібен копірайтер», «ДавайПиши», «Тижкопірайтер», «Кращі копірайтери України»).
У мене немає свого каналу на Ютубі і в Телеграмі, я майже не присутній у соціальних мережах. Навіть сарафанне радіо мовчить. Може воно зламалося? Одним словом, я — привид у безмежному світі копірайтингу.
Хоча в грудні 2018 року дружина змусила мене створити профіль в Інстаграм, де я кілька разів на місяць щось пишу про копірайтинг, рекламу та маркетинг. Трошки відірвав дупу від крісла.
Я — не клієнтоорієнтований копірайтер!
Далеко-далеко від України, десь на Канадщині, живе відомий і досить заможний дідусь Брайан Трейсі. Одне із основних його правил звучить приблизно так: «Кращі продавці притримуються пропорції 70/30. На презентацію і питання вони залишають 30% часу розмови, а 70% часу уважно слухають клієнта».
Чи правий він? Звичайно, що так. Але я — не клієнтоорієнтований копірайтер. Я не хочу витрачати 30% свого часу на презентацію себе. І тим паче не збираюсь слухати потенційного клієнта занадто довго. Я згоден працювати по наступній схемі: 5% часу — на постановку задачі і отримання ТЗ (технічного завдання), 5% часу — на запитання й відповіді (якщо будуть), 90% часу — на написання тексту. Дайте мені ТЗ і не відволікайте своїми розмовами.
Я — зовсім не клієнтоорієнтований копірайтер. Повз мене пройшло безліч тематичних книжок, надрукованих у різні роки:
- Джон Шоул «Лояльний клієнт»;
- Карл С’юел і Пол Браун «Клієнти на все життя»;
- Річард Оуен і Лаура Брукс «Сервіс, котрий дає прибуток»;
- Фред Райхельд і Роб Маркі «Відверта лояльність»;
- Рік Баррера «Перевершуючи очікування»;
- Джон Шоул «Першокласний сервіс як конкурентна перевага».
Одного разу стався дуже показовий випадок. Написав мені новий клієнт: «Добрий день!». Думаю, він розраховував на початок діалогу. З моєї сторони правильно було б відповісти: «Добрий день! Чим можу допомогти?». Це як мінімум. Тобто моє завдання — якимось чином зацікавити потенційного клієнта. Але на свою фразу: «Добрий день!» він отримав у відповідь таку ж саму фразу: «Добрий день!». Так і поспілкувалися.
Я — копірайтер-прокрастинатор!
Хочете дізнатися, наскільки я прокрастинатор? Будь ласка! Умови конкурсу «Фріланс та бізнес» у блозі Freelancehunt були оголошені 21 березня 2019 року. У цей же день я відправив листа редактору і запропонував тему. 30 березня відкрив ворд, написав назву статті і зробив вступ. Далі натхнення кудись зникло. Закрив документ на місяць. Зараз ніч з 29 на 30 квітня, і я активно пишу текст на конкурс. Останній день прийому робіт. І, думаю, цим усе сказано.
У такому режимі я працюю 15 років. Коли в двері гупає Дід Лайн, у мене пальці на руках перетворюються на блискавки і починають скакати по клавіатурі, як ведмедики Гаммі. А мозок у цей час видає неймовірні ідеї для текстів. Мені так зручно, це мій стиль роботи. Сиджу і чекаю, коли мені дадуть копняка під зад.
Чи можливо це перемогти? Хлопці та дівчата на Ютубі кажуть, що можливо. Сьогодні є безліч відео-роликів на цю тему. Заходимо на Ютуб і вводимо в рядок для пошуку слово «прокрастинація». І що ми бачимо:
- «Наукове пояснення прокрастинації»;
- «Що відбувається у голові прокрастинатора»;
- «6 способів перестати відкладати справи на потім»;
- «Як перемогти лінь і завжди залишатися активним».
Почав дивитися і швиденько закрив. Як каже зараз сучасна молодь: «Нічого не зрозумів, але дуже цікаво». Краще замість відео про прокрастинаторів увімкну 3 серію 8 сезону «Гри престолів». Білі ходоки нарешті дійшли до замку Вінтерфелл, а Джон Сноу та Дейнеріс Таргарієн вже заскочили на своїх драконів… Ух, зараз і місиво почнеться.
А робота — не вовк, в ліс не втече.
Я — копірайтер-невіглас!
Хто такий невіглас? Це той, хто не хоче навчатися. Це той, хто спить за останньою партою під час уроку, коли Марія Іванівна розповідає нову тему. Це той, у кого інформація в одне вухо влітає, а з іншого вилітає. Це я!
Я не навчався в Школах копірайтингу Юлії Волкодав, Сергія Трубадура, Майї Богданової, Артура Будовського. Не знаю, що таке Копірайтерська Ліга Павла Берестнєва, Університет копірайтингу Петра Панди, Школа редакторів в Бюро Горбунова. У мене немає часу відвідувати онлайн-тренінги Діми Кота або разом з Денисом Каплуновим підніматися на Ельбрус, Кіліманджаро чи Еверест.
А ще я не заглиблююсь детально в книжки по копірайтингу. Хоча іноді перегортаю сторінки бестселерів:
- «Копірайтинг. Як не з’їсти собаку» Дмитра Кота;
- «Нейрокопірайтинг» Дениса Каплунова;
- «Тексти, що продають. Як перетворити читача на покупця» Сергія Бернадського;
- «Гіпнотичні рекламні тексти» Джо Віталє;
- «Пиши, скорочуй!» Максима Іл’яхова;
- «Мистецтво створення рекламного послання» Джозефа Шугермана.
Часто знаходжу у мережі матеріали в стилі «95+ статей для навчання копірайтингу і зростання в професії», «Знання — сила: 100+ курсів з інтернет-маркетингу», «200 найкращих книжок для інтернет-маркетолога», «122 статті з контент-маркетингу: імператорська добірка корисного».
Відкриваю статтю, дивлюся список… І як ви гадаєте, що я роблю далі? Правильно, закриваю сторінку. Бо я — ЛЕДАЩО, ЯКИХ СВІТ НЕ БАЧИВ. А в результаті — ЛУЗЕР ТА НЕВДАХА. Мій віз нікуди не рухається, стоїть як укопаний. Напевно, вже мохом поріс.
Друзі, не беріть з мене приклад. Бо будете топтатися на одному місці 15 років. Краще зробіть навпаки. Щиро бажаю вам успіху у нашій непростій, але цікавій справі — в копірайтингу.
P.S. Як ви вважаєте, якщо я виграю 3 книжки від Freelancehunt, чи прочитаю їх? Якщо прочитаю, то в якому році? Робимо ставки! 😊
Анна Савчук