Хочеш більше заробляти як копірайтер — пиши швидше. Це проста математика. Що більше текстів встиг за день, то більше замовлень за місяць. А більше замовлень = більше оплати. У теорії звучить легко. Але всі ми знаємо іншу сторону цієї формули.

Писати багато — це одне. А писати багато й добре — зовсім інше. Тим більше коли теми не завжди знайомі. І тут ще одна постійна змінна нашої роботи: нестабільність тем. Сьогодні — ламінат, завтра — дитячі пюре, післязавтра — фторовані мембрани. Обрати найзручніше не завжди вийде, а от видати якісний матеріал у строк треба. І не просто відбутися загальними фразами, а дійсно дати читачу корисний і живий матеріал.

Тому швидкість — це не про «клацати швидше». Це про системний підхід, який дозволяє працювати з простим і складним, не витрачаючи на кожен проєкт два-три дні з нервами та вічним редагуванням. Тож далі п’ять підказок, які зможуть спростити роботу. Цілком можливо, що деякі з них ви вже використовуєте, і це круто! А якщо щось буде новим, спробуйте, раптом зайде. Користуйтеся всіма, вибирайте одну чи складайте свій мікс — дивіться по собі. Головне, не тягнути кота за текст.

Підказка 1: Не поспішайте відкривати Google Docs

Серйозно. Ви прочитали ТЗ, побачили тему, і перший імпульс: одразу в бій. Але тут найкраще, що можна зробити, — нічого не робити. Ну, майже.

Замість того щоб вмикатись у режим «терміново треба написати», дайте собі паузу. 5 хвилин. Пів години. Годину. Якщо дедлайн дозволяє, супер. Нехай думки проваряться.

З авралами, коли текст «на вчора», інша розмова. Зараз не про це. А от якщо статтю просять на завтра, супер. Є час подумати.

Можливо, ви теж це відчували. Дивишся на тему, і ніби все ясно, а із чого почати, не зрозуміло. Натискаєш на клавіші, а воно не йде. У голові шум, шаблони, банальності.

І ось ви встаєте, йдете зробити каву, і… бах! «А можна ж почати з того моменту, коли клієнт завис у паніці перед формою оплати». І це вже не абстрактна тема, а конкретна історія. З емоцією. З болем. Тобто з тим, що зачепить читача.

Це і є природна підготовка, яка дозволяє влучити у біль, не вигаданий, не «для SEO», а справжній. Ви не тиснете і натомість чуєте, що насправді турбує людину, яка потім читатиме вашу статтю.

Підказка 2: Зберіть кістяк — майбутній скелет тексту

Коли перша думка вже народилась, саме час не писати, а структурувати. Подумайте, що саме ви хочете сказати. У якому порядку? З яких блоків складатиметься текст?

Не потрібно одразу вигадувати геніальні заголовки. Просто випишіть:

  • вступ (що за тема та чому вона важлива);
  • основна частина (що, навіщо, як, коли, трохи історії);
  • приклади або інструменти (щось корисне);
  • висновок чи заклик до дії.

Все. Це вже скелет, на який потім «чіплятиметься м’ясо».

Навіть проста послідовність типу «проблема — рішення — приклад — висновок» вже рятує. Вона тримає темп, логіку та розуміння, що ви не просто пишете текст, а ведете читача.

А якщо план не складається? Буває. І це нормально. У такій ситуації вмикаємо допоміжні інструменти. Це не шахрайство — це розумна підтримка.

Наприклад, KeywordsPeopleUse або AlsoAsked показують, які питання ставлять люди у Google щодо Вашої теми.

І ось воно — золото:

  • Ви бачите болі, запити, емоції, з якими йде читач.
  • Ви не пишете «як-небудь», ви відповідаєте.

Текст виходить не просто інформативним — релевантним.

Підказка 3: Ви не експерт з усіх тем, і це нормально

Часто замовник дає тему, яка звучить так: «Переваги фторованих мембран у побутових фільтрах».

І перша думка: «Що?!»

Не панікуйте. Не поспішайте строчити перший абзац, прикриваючись загальними фразами. Бо так і напишеться: «Сучасні мембрани відіграють важливу роль у водоочищенні...» І все, текст мертвий.

Замість цього погугліть. Але не як школяр для реферату, а як шпигун на завданні:

  • Що це взагалі таке, для чого, де використовується?
  • Хто про це вже писав і як?
  • Які формулювання використовують конкуренти?
  • Що пишуть у відгуках, на форумах?
  • Які слова звучать природно, а які з маркетинговим «ароматом»?

Через 15 хвилин у вас з’явиться не тільки розуміння теми, а й слова, якими говорить реальний читач. А це саме те, що потрібно.

Підказка 4: Не редагуйте одразу. Чернетка — це потік, а не шедевр

А тепер можна писати. Але коли відкриваєте файл, забудьте про внутрішнього редактора. Це той самий «задрот», який починає виправляти все ще до того, як ви щось написали. А нам зараз потрібен не стиліст, а «видавальник» думок. Сядьте й просто пишіть усе, що знаєте з теми, усе, що спадає на думку, як воно йде. Не зупиняйтесь, не виправляйте помилки. Літери перескочили місцями? Пропустили кому? Нехай. Головне зараз, витягнути думки з голови й «покласти на екран».

Саме такий підхід економить час. Ви не гальмуєте себе самокритикою, не ламаєте потік. Швидкість зростає не від «натискання клавіш», а від того, що мозок вільно видає текст, а не боїться помилитися.

Хочете ще швидше? Увімкніть мікрофон й просто говоріть. Часто ідеї легше озвучити, ніж писати. А потім уже редагуєте, структуруєте, додаєте факти, виправляєте коми, відмінки й суржик. Але тільки потім, коли є із чим працювати.

Так ви перестаєте «вичавлювати» текст і починаєте його створювати — швидко, природно, без нервів.

Підказка 5: Редагуємо та приводимо до ладу

Коли чернетка готова, час наводити лад. Просто відкриваємо свій текст і вмикаємо режим чистовика.

А от тут уже кличте того самого «занудного задрота-редактора», який живе всередині нас. Так-так, того, що завжди дратує своєю прискіпливістю. Ось нарешті його зоряний час — вмикайте всю його «тошнотворність», усі знання, усю любов до ком і тире.

Бо зараз ви не вигадуєте, а:

  • перечитуєте повністю від першого до останнього абзацу;
  • структуруєте — де потрібно, додаєте заголовки, підзаголовки, підписуєте таблиці, виділяєте списки;
  • вирівнюєте логіку, щоб думки не скакали, а текст ішов послідовно;
  • форматуєте — усе як має бути: абзаци, розділи, блоки, переходи між ними.

Бо відредагований текст — це не стерильний, а читабельний. Він не втрачений, а вичитаний.

Паралельно:

  • Прибираємо орфографічні помилки — пропущені чи зайві букви, особливо в емоціях і швидкому наборі.
  • Перевіряємо пунктуацію — згадуємо, коли перед «як» кома потрібна, а коли ні, розбираємося зі вставними словами, двокрапками й тире.
  • Чистимо лексичний шум — суржик, жаргон, слова-паразити, шаблони, канцеляризми, випадкові фрази, що «вилетіли» під час творіння.

Це ніби навести порядок після бурхливої творчої вечірки: усе прибрати, розкласти по поличках, відполірувати. Це ще не момент публікації, але вже майже фінішна пряма.

Коли текст уже відредагований, настає момент фінальної вичитки. Це не правка, а уважне читання з погляду читача. Вмикаємо холодну голову й читаємо повільно, по абзацу. Можна вголос, можна роздрукувати, можна дати комусь іншому. Але робіть це не відразу, дайте собі трохи часу. Хоча б кілька годин. Після паузи погляд свіжіє, і фінальна вичитка йде значно легше.

У цей момент ви:

  • ловите дрібні огріхи;
  • підчищаєте останні шорсткості;
  • почуєте, де фраза звучить кострубато, а де заголовок виглядає нудно;
  • побачите, де треба додати приклад чи прибрати зайве.

Паралельно готуєте подачу: обираєте візуали, додаєте підписи, робите зручне оформлення. Бо текст — це не тільки про зміст та букви, а ще й про те, як він виглядає та відчувається. Саме це й перетворює чернетку на готову публікацію, яку хочеться дочитати і зберегти.

І ще трішки: користуйтесь усім, що може допомогти

А ще не останню роль відіграють сервіси. Бо ми ж не у XVIII столітті із чорнилом і пером. Сучасний копірайтер — це не лише про текст, а й про інструменти, які допомагають довести його до ладу. Швидко. Зручно. Упевнено. Тож не ігноруйте те, що насправді працює. А саме:

  • Istio — підсвічує заспамленість (у відсотках), показує воду, тошнотність. Також покаже зайві пробіли в кінці абзаців та проблеми з форматуванням.
  • LanguageTool — знаходить помилки в орфографії, пунктуації, граматиці. Працює українською, англійською та ще багатьма мовами.
  • DupliChecker — перевіряє унікальність тексту, граматику, читабельність, навіть SEO-показники. Усе в одному інтерфейсі.
  • ZeroGPT, Copyleaks та інші AI‑детектори — визначають, чи писав текст штучний інтелект. Якщо ТЗ цього вимагає, краще прогнати через кілька таких сервісів — кожен показує щось своє. Але про це вже можна написати окрему статтю.

Ці сервіси не замінять ваш досвід, стиль чи відчуття мови, але допоможуть помітити те, що могло прослизнути повз. Використовуйте їх не як заміну вашій уважності, а як допоміжний щуп. І так — це дійсно економить час і додає впевненості.

Звісно, п’ять підказок — це не межа. Можна скласти цілий довідник з 55, а то й 105 робочих прийомів. У когось це чашка кави, у когось — «магічні години» із 7 до 10 ранку, у когось — улюблений плейлист чи темна тема в редакторі. Усе це важливо. Але сьогодні не про романтику процесу, а про те, що реально допомагає.

Так, кожен з нас має свій стиль, темп і фішки, але якщо хочеться встигати більше й не губити якість, ці п’ять підказок мають усі шанси стати хорошою опорою.

А далі справа за вами. Пишіть. Своє. Своїми словами. І нехай тексти читаються так само добре, як пишуться.

Від редакції. Якщо вам сподобалася стаття і ви також хочете поділитися своєю думкою із читачами, пишіть нам. Чекаємо на ваші історії!