Шукати фрілансера не завжди потрібно у коворкінгах та кафе, інколи варто зазирнути і в творчу майстерню. Брати Микита та Єгор Зігури близько 20 років працюють на «скульптурному фрілансі». Починали із самого дитинства за прикладом батька, а зараз думають, як демонструвати свої роботи в умовах карантину і вже, здається, мають варіанти.
На головному фото-обкладинці ви бачите Єгора та Микиту Зігура біля власної скульптури «Єднання».
— Якими були ваші перші скульптури, із чого починали?
Микита: Із самого дитинства намагалися щось ліпити. Наш батько — скульптор-мініатюрист. Він робив маленькі фігури — майже ювелірні витвори мистецтва. Для батька це було постійною роботою, тому ми навчалися за його прикладом.
Єгор: Ще у 15 років ми почали працювати з батьком. Перші професійні замовлення, наприклад, шахи, ми створювали разом. Це була серйозна робота, яка гарно фінансувалася. Ми заробляли гроші, не бідували і завжди мали власні кошти, на відміну від друзів, які на той час ще залежали від батьків.
Інколи виконували складні завдання, наприклад, втілювали портрети історичних постатей, тож заробіток був достатньо задовільним не тільки для нас, а й для професійних скульпторів.
— Відтоді ви весь час працюєте на фрілансі?
Микита: Так, далі була академія мистецтв, аспірантура, і ми пішли у вільне плавання в сенсі творення без керівника.
Єгор: Ми, як і батько, почали працювати на так званому скульптурному фрілансі. Майже всі скульптори та художники працюють на фрілансі.
Мені дружина говорить: «Ти ніколи в житті не працював». Так, дійсно, ніколи не працював у класичному розумінні. Не мав ні керівника, ні секретаря.
— Ви зараз також працюєте в стилі скульпторів-мініатюристів?
Микита: Зараз ми відмовилися від мініатюри і працюємо, розробляючи власні творчі проєкти.
— Зараз ви працюєте вдвох чи окремо?
Єгор: По-різному, дивлячись які завдання. Складні у виконанні об’єкти ми робимо разом.
— Як ви знаходите замовників та як з ними співпрацюєте? Як себе рекламуєте, щоб знайти замовника?
Єгор: Існує декілька типів співпраці з людиною, яка хоче замовити скульптуру. Це може бути приватне замовлення. Тобто, замовник просить зробити твір особисто для себе. Інший варіант, коли роботу встановлять у публічному просторі. В цьому випадку замовником є або приватна особа, або підприємство чи організація.
Микита: Якщо йде мова про колекціонування і замовник знається на мистецтві, ходить по галереях і вивчає роботи скульпторів, то тоді шлях між замовником і виконавцем проходить за участі посередника. Це або арт-дилер, або галерея, або мистецька інституція, за допомогою яких ми презентуємо власні витвори.
— Тобто у вас є певне коло замовників і посередників, з якими ви співпрацюєте. Ви не використовуєте інші шляхи пошуку замовників, типу форумів і всього іншого?
Єгор: Звісно, ми в цій сфері вже 20 років. Раніше ми працювали на замовників, а зараз ми заробили своє ім’я і статус працює на нас. Зараз ми здебільшого просуваємо свій бренд, а саме впізнаваний стиль.
— Ви спочатку створюєте продукт, а потім продаєте?
Микита: Здебільшого так. Ми відійшли від роботи, коли замовник замовляє твір на власний розсуд. Зараз працюємо по принципу потенційного замовника. Наприклад, колекціонер, який хоче придбати скульптуру, звертається до нас у випадку, коли він вже бачив наші роботи раніше.
Можна привести такий досить примітивний приклад, коли людина, обираючи товар, орієнтується на бренди, які вже себе добре зарекомендували та мають власний неповторний стиль.
— Які існують послідовні кроки для створення скульптури?
Єгор: Скульптуру, по-перше, створюємо з малюнку. Спочатку розробляємо ескіз на папері, після чого — макет з пластиліну чи глини. Далі за алгоритмом, дивлячись з якого матеріалу буде витвір, перетворюємо фігуру з м’якого матеріалу в твердий. Це може бути відсканування моделі, після чого відбувається обробка і друк на об’ємному 3D-принтері. Завдяки сучасним технологіям можна роздрукувати скульптуру з пластику, а потім перевести в бронзу. Або ж зробити відливку з гіпсу, а потім перевести в камінь тощо. Це технічна сторона, але вона дуже важлива, адже в ній присутній елемент творчості. Кінцевий результат демонструє майстерність.
— Які ваші найвідоміші скульптури, де вони виставлені й де саме їх можна побачити? Якими своїми скульптурами ви найбільше пишаєтесь?
Єгор: Якщо говорити про наш останній твір, то це «Медуза LDPE», створена з поліетиленових пакетів. Вперше її презентовано в межах масштабної експозиції, присвяченої екології. Проєкт називається «Середовище існування. Маніфест 2020». Наразі виставку зачинено. Після закінчення карантину нашу роботу можна буде подивитися в галереї мистецтв «Лавра».
Декілька наших визначних робіт встановлено в публічних просторах країни. Зокрема, мова йде про скульптуру «Єднання» на Дніпровській набережній у Києві. Інсталяцію «R/Evolution» встановлено біля A2 clinic в Дніпрі.
Мої власні роботи з серії «AfterToday» — найбільш «подорожуючий» скульптурний диптих. Раніше скульптури були доступні для перегляду в українських та міжнародних арт-проєктах, серед яких виставки у Франції, Італії, Іспанії, США, Японії, Австралії.
Микита: Творчий процес не одноманітний, він відбувається етапами. Зараз я займаюся розробкою вирішення проблем, присвячених екології. Митці, безумовно, не можуть залишатись осторонь кліматичних змін, переживаючи, пропускаючи крізь себе навколишню дійсність.
Наша скульптура «Медуза LDPE» отримала навіть відзнаку від організаторів проєкту, як символ боротьби за навколишнє середовище. Якщо говорити про фінансовий відгук, то такі твори не є комерційними. Але, безумовно, вони несуть в собі важливу складову впізнаваності художника. Коли митець піднімає тему, яка всіх турбує, він автоматично активізує суспільство. Тому соціальні проєкти — теж один із шляхів популяризації мистецтва.
— Чим займаєтеся в період карантину? Це мабуть ідеальний час, щоб творити?
Микита: Зараз я розмірковую над втіленням актуальної ситуації сьогодення, але з боку екології. Адже коли люди поховалися по домівках, перестали так активно використовувати автомобільний транспорт, то природа почала «відвойовувати своє». А взагалі, всі скульптори так художники працюють. Єдине, що засмучує — скасування всіх мистецьких подій, ярмарок та виставок. Зараз невдалий час для реклами та реалізації творів, проте це слушний момент для творчості.
— Який ваш прогноз, чи є ймовірність, що через коронавірус виставки відійдуть на другий план в увазі людей?
Микита: На мою думку, зараз на часі соціальні проєкти, які потребують відгуку громадськості. Ідеї художника повинні зачіпати свідомість людини, викликати реакцію та бажання дискутувати.
Єгор: Треба робити онлайн виставки. Тобто, знімати матеріали офлайн, та демонструвати твори сучасного мистецтва онлайн для всіх бажаючих. Це реальна можливість для молодих митців. Ми маємо брати приклад з відомих особистостей, які транслюють свою творчість в інтернет-просторі.
— Чи можна продати роботи на таких виставках?
Єгор: Якщо карантин затягнеться, мистецтво буде продаватися на медіапорталах, а віртуальні тури галереями стануть пріоритетом серед колекціонерів.
Дякую за розмову! Будемо раді бачити ваші роботи в подальшому і сподіваємося, що ваші ідеї з віртуальними турами знадобляться вам якнайменше, а люди таки зможуть вживу побачити ваші роботи!
Єгор: Навзаєм! Віримо в найкраще.