Національна премія «Global Teacher Prize» висунула учасникам й учасницям 9 критеріїв відбору. Серед них — застосування інноваційних освітніх практик. За повідомленням Міністерства освіти й науки, «Учитель року — 2021» також має впроваджувати сучасні методи у свою роботу. Комп’ютерні ігри, месенджери й навіть голограми стають інструментами викладачів. Читайте в нашому матеріалі, як VR навчає та навіщо «перевертати» класи.
Відеозв’язок
Zoom увійшов до десятки найпопулярніших пошукових запитів 2020 року за версією Google Trends. Так в умовах карантину справдилися передбачення Білла Гейтса, про які йшлося в книжці «Дорога в майбутнє», опублікованій ще 1995 року: «Зустрічі та наради будуть усе частіше проводитися саме в електронній формі за принципом відеоконференцій. Кожен учасник подібної зустрічі — незалежно від того, де він знаходиться — зможе спостерігати за перебігом подій на екрані свого відеопроєктора, телевізора чи ПК».
Відеозв’язок став у пригоді не лише бізнесу, а й школам. Крім Zoom, учителі використовували Google Meet, Hangouts та Skype. Конференціями також послуговувалися у вишах. Державна служба якості освіти в Україні повідомила, що майже половина студентів (46,8%) назвали технології відеозв’язку ефективними для їхнього навчання. Однак, за інформацією соціологічної групи «Рейтинг», учням усе-таки ставала на заваді відсутність інтернету, погана організація з боку закладу освіти та відсутність технічних пристроїв. Тому йтися про перехід на повний конференц-зв’язок поки що не може. Підхід варто вдосконалювати.
Цілісні платформи
У грудні 2020 року МОН України запустило онлайн-ресурс «Всеукраїнська школа онлайн», який об’єднав учителів та учнів для дистанційного навчання. Відеоуроки, інтерактивні тести й додаткові навчальні матеріали з 18 шкільних предметів — такий функціонал «ВШО». За перший місяць на ньому зареєструвалося понад 100 тисяч користувачів. Уряд анонсує збільшення кількості уроків та розробку мобільних додатків. Очікуємо й на появу «Кабінету вчителя», аби педагоги відстежували успішність школярів і розробляли власні курси.
Крім «ВШО», заклади освіти користуються системами Moodle, SMLS, Classtime, Cisco Webex та Google Classroom. Вони об’єднують учнів, учителів, а часом — і батьків з адміністрацією.
Минули часи, коли люди завершували самоосвіту разом з університетами. Lifelong learning (навчання протягом життя) — ще одна тенденція сучасного світу, як і передбачав Білл Гейтс: «Освітні можливості магістралі будуть доступні не тільки школярам і студентам, а й усім охочим «підучитися». Кожна людина, де б вона не була, зможе користуватися найкращими курсами знаних викладачів. За допомогою магістралі багато дорослих підвищать рівень своєї освіти, професійну кваліфікацію». Відвідувати уроки з будь-якого куточку світу дозволяють українські сервіси Prometheus, EdEra, ZNOUA та На Урок. У них зібрані теми, починаючи від англійської мови й завершуючи підприємництвом.
До переваг цілісних ресурсів належать:
- різноманітний функціонал: відеозв’язок, електронні тести, месенджери, простір для навчальних матеріалів і домашніх завдань, журнал оцінок тощо;
- персоналізація: учитель працює як з колективом, так і з учнем сам на сам, аналізуючи його роботу, надаючи додаткові завдання й консультації.
Ще один плюс — вільний доступ до навчальних матеріалів. Це уможливлює «перевертання» класів.
Про «перевернуті» класи
«Перевернутий» клас (flipped classroom) — це освітня методика, коли учні вивчають теорію вдома, а на заняттях застосовують знання. «Якось неправильно, якби на курсах водіння вам читали тільки теорію, а додому відправляли вчитися їздити на машині», — обґрунтовують «перевернутий» підхід на сайті «Міжнародного інституту маркетингу». Щоб повністю оновити навчальний підхід, на уроках варто обирати тренінгові методики замість звичних опитувань. Забезпечте активність: влаштуйте дебати, брейншторм, підготуйте групові проєкти, пограйте в рольові ігри, залиште час для рефлексій.
Хоча здається, що з платформами до нас прийшло майбутнє, вони все-таки мають свої недоліки. Для навчання обов’язкова наявність комп’ютера (планшета чи смартфона) та доступ до інтернету. Не всі з перелічених сервісів є безплатними. А також дистанційне навчання вимагає самодисципліни й тайм-менеджменту, щоб бути продуктивним у домашній атмосфері.
Комп’ютерні ігри
Розібратися в темах політики, децентралізації чи корупції часом буває складно. Щоб українці не потонули в законодавчих стосах, команда проєкту «Uchoose» застосувала прийом гейміфікації (від англійського «game» — гра). «Ми говоримо про складні теми, але не шукаємо простих рішень, а тільки просту і цікаву форму», — пояснюють такий підхід на сайті платформи.
Інший кейс — це гра-розслідування від Національного антикорупційного бюро України, яку презентували в травні 2020 року. Проєкт пояснює студентам, юристам, детективам, громадським активістам і журналістам-розслідувачам, як провести слідчі дії, зібрати докази та скерувати справу до суду.
Отримати гарні оцінки за виконані місії та зібрані бали можуть і школярі. Українська артстудія «Bristar» розробляє ігри, в яких ідеться про алфавіт, арифметику, ноти, хімічні елементи, живі організми, вектори тощо. На платформах «Classcraft» та «ClassDojo» діють монстри, ельфи, воїни й маги, які розважають учнів, паралельно розвиваючи їхні навички. А сервіс Learningapps пропонує освітянам створювати мініігри самотужки.
Ігри підвищують зацікавленість та мотивацію учнів. Однак враховуйте, що їх створення — це тривалий і ресурсомісткий процес. Студія EdEra повідомила, що грі про НАБУ передували знімання відео, підготовка інтерактивних тестів і квізів, розробка дизайну, вичитка й бета-тестування. На сайті Академії інноваційного розвитку освіти застерігають: «Потрібно завжди оцінювати оптимальне співвідношення між ігровими та неігровими формами комп’ютерного навчання. За частого використання гри відбувається «насичення», і підтримувати мотивацію стає все важче. Також проблемою є відбір змісту навчального матеріалу, що підлягає засвоєнню за допомогою комп’ютера».
Книжки нового покоління
Закономірно виникає запитання: «Чи зникнуть традиційні навчальні посібники під тиском інновацій?» Припускаємо, що ця чутка дещо перебільшена. Адже книжки не зникають, а еволюціонують.
По-перше, з’явилося поняття «інтерактивний посібник». За законом України «Про освіту», це «електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію». Українські видавництва «Генеза», «Ранок» і «Mozabook» уже впроваджують електронні книги під грифом МОН «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах». А проєкт «EdEra» має не один підручник, а цілу інтерактивну бібліотеку із вбудованими відео та тренажерами.
По-друге, на українському ринку з’являються посібники з доповненою реальністю.
Це почалося 2017 року, коли мережа магазинів «АТБ» сколихнула громадськість акцією з інтерактивною книжкою «Аліса в Країні Див», продавши 270 тисяч екземплярів менше ніж за місяць. За допомогою мобільного додатка на сторінках книги «оживала» історія. Пізніше ідею підтримав перевізник «Нова пошта», надсилаючи клієнтам книжку «Лускунчик і Мишачий король».
Наразі видавництво «Art Nation», з яким співпрацювали компанії, має 7 інтерактивних книжок і 24 розмальовки. І це не єдиний виробник AR-контенту в Україні. FastAR Kids і Devar kids продають 3D- та 4D-енциклопедії для дозвілля малюків. У такий спосіб дітям не треба обирати між гаджетом і посібником. Вони навчаються, використовуючи обидва інструменти.
AR- та VR-реальність
Продовжуючи тему доповненої та віртуальної реальності, зазначимо, що ці технології стають світовим трендом. Видання AR Insider повідомило, що майже кожен п’ятий житель США використовує VR.
Методи допомагають побачити атоми, провести хірургічні дії, побувати в екстремальних умовах чи відвідати музеї, не виходячи з аудиторії.
Українська освіта помалу рухається до такої візуалізації. У грудні 2020 року Навчально-науковий центр «Інститут біології та медицини» відкрив інноваційні аудиторії, де студенти вивчають будову органів і процеси людського організму в 3D-проєкції.
А в навчальних лабораторіях Харківського політехнічного інституту та Сумського державного університету розробляють власне програмне забезпечення. За допомогою їхніх проєктів можна розібратися з поверхневою математикою, вивчити будову танка та установки для осушування природного газу.
Наочність та висока концентрація уваги — ось що пропонують технології освітянам. А от недоліком є висока вартість обладнання. Аби долучитися до світу 3D-відчуттів без капіталовкладень, пропонуємо відео у форматі 360°, програми Google перегляд вулиць та Google Expedicions. Потримати в руці галактику чи артефакти можна й за допомогою диво-іграшки Merge Cube.
Зараз AR- та VR-технології лише розвиваються. Точаться суперечки щодо їхнього впливу на фізичне й психологічне здоров’я. Тривають розробки нових форм і девайсів. Нестача україномовного контенту й недостатній рівень цифрової грамотності поки що стоять на заваді технологізації освіти.
Штучний інтелект
Поки штучний інтелект пише пісні для «Океану Ельзи» та зчитує емоції в Гонконзі, українська освіта залишається в аутсайдерах. Проте деякі зрушення все-таки є. 2 грудня 2020 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні. Вона передбачає підготовку фахівців у цій царині, адже для потужного розвитку потрібні навички. Підглядаючи з-за кордону за успіхом штучного інтелекту в інших державах, припускаємо, що він допомагає вчителям:
- персоналізувати навчання;
- оцінити учнівські знання;
- контролювати зосередженість учнів тощо.
Поки штучний інтелект знаходиться поблизу небокраю, Концепція розвитку штучного інтелекту пропонує поширювати інфогігієну та цифрову грамотність. Цим завданням уже опікуються проєкти «WOW Teachers», «Вивчай та розрізняй», «Uchoose», «Дія.Цифрова освіта» тощо. Сподіваємося, що незабаром відсоток людей, які мають базові комп’ютерні навички, збільшиться із 47 до 100, а тоді й штучний інтелект долучиться до прогресу.
«Нічого не вчать, лише бавляться»
Рефлексії, штучні інтелекти, доповнені реальності. Така вона — освіта XXI століття, де панує едьютейнмент. «Замість онлайн-курсів — освітні серіали, замість рівнів — сезони, замість уроків — серії», — так червоною стрічкою розваги проходять у проєкті «Дія. Цифрова освіта».
Едьютеймент походить від англійських «education» (освіта) та «entertainment» (розваги). «Це технологія навчання, придатна для здобувачів освіти будь-якого віку. Ми змінюємо лише форму опрацювання матеріалу, а не зміст засвоєних знань та здобутих навичок. На мою думку, едьютейнмент — це, імовірніше, спроба зробити навчання “живим”», — пояснила явище фіналістка Global Teacher Prize Ukraine-2020 Наталія Зима. Проте і тут не все так просто. «По-перше, освітяни часто захоплюються візуалом, не занурюючись у філософію методології. По-друге, технологія не передбачає легкості, і про це потрібно говорити відверто. Крім того, часто шалений спротив чинять батьки, адже для них це незвично: «Нічого не вчать, лише бавляться». І потім, учнів потрібно готувати поступово до використання технології. Розпочинати з невеличких вправ та прийомів», — порадила Наталія.
А отже...
Освітні технології рухаються вперед, але їм ще далеко до вершини. Якщо ведення блогів у соціальних мережах уже не є новацією для школярів, то штучний інтелект і віртуальна реальність поки що не втілилися в освіті повною мірою. «Дивовижні перспективи просто запаморочують голову, тому що технологія, покращуючи освітній процес, неминуче трансформує й усі сфери життя суспільства», — слова Білла Гейтса стали реальністю для української освіти.
Проте поки що осучаснення відбувається хаотично. Інновації співіснують з консерватизмом. Велика кількість ресурсів суперечить низькому рівню інформаційної та цифрової грамотності.
Пропонуємо освітянам розпочати з найпростішого — покращення своїх комп’ютерних навичок і вивчення новітніх підходів. Учням також варто переосмислити своє ставлення до освіти, бо вміти навчатися — це «м’яка навичка» прогресивного сьогодення.
Стаття підготовлена в межах конкурсу Scholarship від Freelancehunt.
