За професією я економіст. Мені здається, це одна з «найкорпоративніших» професій. Тобто інших варіантів, ніж працювати в найманні у компанії, найімовірніше, у складі фінансового департаменту, майже немає. Навіть у бухгалтера (а він, зауважу, відрізняється від економіста) набагато більше шансів бути фрилансером, незалежним спеціалістом, і працювати самостійно. Хочете розповім, як зламати систему?
Стандартно-класичний початок
Спочатку треба отримати вищу економічну освіту. Я надала перевагу спеціальності «Менеджмент організацій». Це було для мене не так нудно, як «Облік і аудит» або ж «Економіка підприємств». І не занадто творчо, як «Маркетинг». Ці та ще декілька спеціальностей були в наявності в Академії залізничного транспорту, куди я вступила одразу після закінчення школи у 2000 році.
Ще довго не наважувалася я ламати систему, тому після закінчення ВНЗ у 2005 році розпочала роботу на Південній залізниці у рідному Харкові. Спочатку я працювала 3,5 роки на великому виробничому підприємстві, потім 4,5 на маленькому, а потім 2,5 роки в управлінні Південної залізниці (сучасною мовою це називається центральний або головний офіс).
І висновком цих 10,5 років було усвідомлення розбіжності мого бачення професійного життя та стилю існування державного (на момент мого звільнення вже формально не державного, а публічного акціонерного товариства) підприємства. Мені хотілося більше сучасного вайбу: технологій, стилю управління компанією, професійного оточення. Отут і починається процес ламання системи.
Трохи бунту не завадить
Тож я звільнилася. Після 10,5 років. Якщо в когось є знайомі, які працюють на залізниці, то можете запитати в них, як часто економісти звільняються звідти. Майже ніколи. Бо система не просто так система, а це обґрунтовано багатьма умовами. Тож пройшовши навчання на курсах користувача 1С (це була у 2016 році найпоширеніша облікова система у приватному бізнесі), я почала шукати своє місце під сонцем корпоративного життя.
Згодом, уже працюючи, я усвідомила, що мені не вистачає майстерності у світі сучасних фінансів, і також пройшла індивідуальний курс навчання за програмою «Фінансовий менеджмент».
На гроші, які я сплатила за цей курс, можна було придбати гарний відпочинок біля моря, але я надавала перевагу інвестиціям у свій професіоналізм.
Першою компанією, де я працювала після звільнення з Південної залізниці, була ветеринарна клініка. Більш незвичайного місця роботи для економіста важко вигадати. Клініка, яка почалася з ветеринарного кабінету, створеного подружньою парою ветеринарів і їхньою подругою-одногрупницею, уже сягнула таких розмірів, що вести облік самостійно для власників було не вигідно. Забагато часу та зусиль вимагав облік уже великої, двоповерхової клініки, що працює цілодобово, зі штатом близько 30 співробітників.
Окрім часу, облік такої компанії вимагав і певного професіоналізму. Власники використовували класну сучасну програму для керування ветеринарною клінікою/кабінетом/лабораторією/аптекою з дуже якісним сервісом з боку служби підтримки, до складу якої входив і облік фінансів. Навіть управлінський баланс формувався. Але дебіт з кредитом там не дорівнювали один одному, про що власники і гадки не мали.
Тож це був мій перший досвід, коли я зрозуміла, що найкрутіше програмне забезпечення — лише інструмент для роботи спеціаліста. Без майстерності і зусиль з боку фінансиста жодна програма не здатна вести облік «самостійно».
Це стосується і ще одного з найпопулярніших інструментів у роботі економіста — Excel. До моєї появи власниця розраховувала заробітну плату найманому персоналу, вивантажуючи дані з вищезгаданої програми до Excel, що займало 10 секунд, але потім вручну переносила вивантажені дані до своєї розрахункової таблиці.
Система розрахунку полягала в тому, що різні категорії працівників (лікарі, молодші лікарі, асистенти) отримували різний відсоток від продажу і фактичного виконання послуг. Наприклад, лікар міг отримувати 5% від продажу ліків, які за його рекомендацією клієнти придбали в аптеці клініки, 10% від виконаних терапевтичних послуг, 20% від хірургічних тощо.
Видів послуг було багато (крім згаданих, ще грумінг, лабораторні аналізи, УЗД, рентген), і майже за всіма треба було врахувати як продажі, так і виконання, бо УЗД міг призначити один лікар, а виконати інший. Тобто даних для обробки було багацько. Мені було приємне щире захоплення з боку власниці клініки, коли я показала їй, як за допомогою функції ВПР (найпоширенішої, до речі, у використанні спеціалістами), можна рознести дані за прізвищами, отримані з програми, до розрахункової таблиці за 1 хвилину. Усього-на-всього кожен має займатися власною справою.
Але на той момент я ще не мала достатнього бекграунду, щоб бути єдиним фінансистом. Тому, запровадивши всі поліпшення, на які була здатна, і усвідомивши, що ще треба повчитися, звільнилася через 10 місяців і влаштувалася на роботу до компанії, де був класичний фінансовий відділ під керівництвом фінансового директора.
Анастасія Бондаренко
Сміливість — це добре, але без професіоналізму ніяк
І не прогадала. І досі вважаю того фіндира висококласним талановитим спеціалістом, у якого я багато чого навчилася. Цікаво, що я знову була єдиним спеціалістом управлінського обліку, оскільки за розрахунок прибутку відповідала фінансова директорка, а всі інші працівники невеликого фінвідділу були бухгалтерами різних напрямків. Отже, ніхто, крім мене, не знався на Excel, і всі мої фокуси з формулами мали вау-ефект.
Я і досі полюбляю погратися з Excel, хоча не вважаю себе спеціалістом з нього. До відома тих, хто вважає, що Excel — це додавання, віднімання, множення та ділення: цей інструмент налічує кількасот функцій. Згадана вище ВПР — лише одна з них. Автоматизація розрахунків в Excel — це окремий напрямок. Це знову ж таки до того, що кожен має займатися своєю справою.
Потім були ще кілька компаній. Приватний бізнес в Україні дуже динамічний. Та компанія з талановитим фіндиром скоротила штат через рік, оскільки не розрахувала власні сили, заходячи до нового проєкту. Зокрема позбавилися і моєї посади, хоча вона була відкрита до того, як взялися за новий проєкт, і я була впевнена, що звільнять лише всіх найнятих під той конкретний проєкт.
Ще у мене був досвід, коли я із жалем звільнялася через 2 роки роботи в компанії, що колись була для мене найкращою. Але власник кардинально змінив стиль керування після того, як розійшовся з партнером. Фінансового директора теж було звільнено. Нова фіндир була, м'яко кажучи, не дуже. Умови праці відчутно погіршилися, а зарплата, збільшення якої могло б стати компенсацією нових, більш складних умов, залишилася на попередньому рівні. Багато працівників фінансового відділу звільнилися ще до мене. Тож я звільнялася начебто з добре знайомої мені компанії, але водночас і якоїсь іншої.
Спеціалісти з підбору персоналу у компаніях нерідко ставлять на співбесідах класичне запитання про часту зміну роботи. І ніколи не повідомляють кандидатові на вакансію, які кадрові зміни відбувалися всередині самої компанії. А я на власному прикладі переконалася, що досвід, отриманий у різних компаніях, набагато ширший і різноманітніший, ніж на тій самій посаді в тій самій компанії протягом 5 років.
Тож, назбиравши досвід, наче та бджола нектар з різних квітів, щоб потім перетворити його на мед, я перейняла найцікавіше, найдієвіше і найефективніше з того, що зустріла на своєму професійному шляху.
Олена Бондаренко
Не пропадати ж добру: несподіваний поворот
Коли розпочалася війна, я саме була в пошуку роботи, який, звісно, припинила, із превеликим жалем поїхавши за кордон з рідного Харкова. Трохи оговтавшись і прийшовши до тями, відновила пошук, але тепер уже орієнтуючись виключно на віддалений формат. Так я знайшла клієнта, хоча шукала компанію-працедавця. Я була підписана в Instagram на блогерку-українку, яка після початку війни переїхала до Америки. Побачивши в її профілі оголошення про пошук фінансового спеціаліста, відгукнулася. Далі класична співбесіда. Деякий час я намагалася зорієнтуватися, хто ж вона мені: працедавець чи клієнт.
Тарас Кузів
Не знайшовши жодної ознаки працедавця, з подивом констатувала факт своєї співпраці з клієнтом, адже працювала я на своєму ноутбуку, у своєму просторі, про якісь лікарняні-відпустку ми не говорили. І у мене був вільний графік. Звісно, з дедлайнами, але ніяких з 9 до 18, як раніше. І мені це дуже сподобалося. Обожнюю свободу.
Після того, як звільнилася асистент тієї блогерки і мені почали надходити завдання на кшталт підключення роумінгу напередодні закордонної поїздки, ми розійшлися. Але солодкий смак свободи вже отруїв мене. Я вирішила не шукати роботу, а шукати клієнтів. Я усвідомила, що незаплановано потрапивши до ніші незалежних фінансових спеціалістів малого бізнесу, знайшла найкращий формат реалізації своїх здібностей і застосування надбаної майстерності.
Мені подобається наводити лад у фінансах невеликої компанії, пояснювати структуру обліку власнику і, як результат, чути від нього: «Тепер мені все набагато зрозуміліше». Я знаю, що із часом стане зрозуміло все.
Тож чому саме фриланс
Найпривабливіше для мене у фрилансі — свобода. У мене немає проблем з дедлайнами, оскільки я відповідальна, але ось ця відсутність графіку для мене надцінна. Коли я працювала в компаніях з 9 до 18, моїм найсміливішим наміром-мрією було одного дня потрапити до компанії з хоч деякою гнучкістю у графіку. У вакансіях інколи бачила заманливі «починай робочий день у проміжку з 9 до 11 і закінчуй з 18 до 20». Проте в реальності я опинялася в стандартних умовах, оскільки їх переважна більшість. Якщо мені конче потрібно бути вільною в понеділок, то я не проти працювати у неділю, але в компанії це неможливо з об’єктивних причин.
Також мені подобається орієнтуватися виключно на моє бачення і розуміння, як найкраще закрити потребу клієнта. У компаніях я могла щось запропонувати, але не наполягала на тому, щоб обрали саме мій варіант. Бо для того і є керівник, щоб він приймав остаточне рішення.
Для фрилансера головне, щоб клієнт залишився задоволеним. У мене є відчуття, що я створюю щось цінне, що є проявом саме моєї особистості.
Отже, раджу всім, хто «приміряє» роль фрилансера на себе, відповісти на такі запитання:
- Чи подобається вам проявляти ініціативу?
- Чи достатньо у вас усвідомленості, щоб самому собі бути босом?
- Чи достатньо у вас сміливості та впевненості в собі, щоб брати на себе відповідальність за виконання замовлення?
Якщо всі відповіді позитивні, то фриланс вам дуже пасуватиме, як той самий омріяний капелюх з вітрини, який ви не наважувалися купити, бо раніше таких ніколи не носили.
Наталія Сиротюк
Чому саме Freelancehunt
Класно, що Freelancehunt надає чудову можливість спробувати себе на фрилансі, адже для таких «корпоративних» професій, як моя, не завжди є доцільним відразу кинути звичний спосіб життя і круто все змінити на 180 градусів. Можна створити профіль на цій платформі та шукати замовників паралельно з основною роботою, адже немає жодних зобов'язань щодо обов'язкової мінімальної суми заробітку на місяць.
Мені подобається оперативність реагування на запити з боку служби підтримки. Я зверталася з питань проєкту з оплатою в рублях, профілю іншого фрилансера з російським сайтом у портфоліо, непорозуміння з моїм замовником. Щоразу служба підтримки допомагала швидко розв'язати питання.
Freelancehunt — дивовижна нагода для фрилансерів без знання іноземних мов, адже це українська платформа. Не секрет, що міжнародні платформи популярні, проте не всі фрилансери володіють тією ж англійською, і це нормально. А з іншого боку і тут є іноземні замовники, тому можна одночасно працювати і з українськими клієнтками, і вивчати іноземний ринок. Для представників професій, яким не властиво працювати самостійно, Freelancehunt — дуже спокусливий шанс кинути наймання.
Від редації: дякуємо Ользі, що поділилася своїм досвідом. Бажаємо продуктивної та успішної роботи на сервісі. Хочете розповісти свою історію? Пишіть нам editor@freelancehunt.com
