Знайомство
Миколка — парубок моторний і хлопець хоч куди козак.
Він міг би стати ким завгодно, а став фрілансером. Ось так.
Працює вдома, скільки хоче, і незалежний від усіх,
15 років майстер слова. І сміх, і гріх.
Йому ніхто не заважає, нема начальників, колег.
Не треба зранку всіх вітати: «Привіт, Петрівна, Ден, Олег».
Сидить він в тиші, все як треба. Текста́ складає, як Гермес.
Його не збити з пантелику — відрегульовано процес.
Передмова
Мені хоч карантин, хоч вибух — я грізно крикну: «По-че-кай!!!».
Природо, бачиш, я працюю? Мене в цей час ти не чіпай.
До мене тут прийшов замовник, благає кілька гір звернуть.
Коронавірус іде лісом… Розповідаю, в чому суть.
Майстерня є одна московська. Як зветься, вибач, не скажу.
NDA підписано. Угоди не зможу перейти межу.
Але про деякі моменти я проспіваю солов’єм.
Отож, сідаємо зручненько. Читаємо. І каву п’єм.
Завдання
Створили хлопці сайтик файний для групи профільних майстрів —
Відремонтують холодильник, що майже смерть свою зустрів.
Структура є, дизайн в порядку. Бракує слів на сторінка́х.
Потрібні описи маленькі. Ті, що повсюди, — в печінка́х.
Пробігтись треба по районах, по станціях метро, містах,
Відкриті філії майстерні по всій Москві — і тут, і там.
Клієнти мають зрозуміти, що як халепа сталась вже,
Майстри, мов дружні Чіп і Дейл, прибудуть — їм не ба́йдуже.
Завдання, в принципі, стандартне, але де брати креатив?
В якому стилі це подати, щоб текст клієнту улестив?
На кожен опис — 1000 знаків. На стислість робимо акцент.
Без зайвих слів і без «водички». В питанні цьому я доцент.
Підводний камінь у завданні — то унікальність тільки сотка.
Зробити це не так і просто: одноманітність, суть коротка.
Хто в копірайтингу, той знає, куценькі тексти — геморой.
Досяг відразу ста відсотків? Все, алілуя, ти — герой!
Підготовка
«На старт! Увага! Руш!» — сказав я. Кипить робота, мов окріп.
Весь день вивчав я конкурентів, під вечір мало не осліп.
Проглянув сайти всі, що можна. Багато чого почерпнув.
Але зробити так, як більшість, зізнаюсь, щось не ризикнув.
Спочатку я зібрав проблеми, котрі трапляються весь час.
Що в холодильнику безпечне, а що — як бойовий фугас.
Які системи не відновиш, хоч з бубном ти весь день стрибай.
Злякати й рішення надати. Для продажу ця схема — рай!
Щоб не замурзатись в багнюці та посміховиськом не буть,
Десятки форумів знайшов я, читав, аби знання здобуть.
Який на вигляд той компресор, реле напруги, термостат…
Тепер я знаю все, що треба — розумний, наче дід Сократ.
Моя порада всім, хто пише, і тим, хто з текстами на «ти»:
Почніть роботу з підготовки, на ній вам час не зберегти.
Чому такий категоричний? Крок вправо, вліво — куля в лоб?
Ім’я втрачається миттєво. У вас не буде кілька спроб.
Виконання
Отож, теорії достатньо. Вмикається турборежим.
За 30 днів мені потрібно зробити обсяг весь. Жим-жим.
15 текстів в день? Нормально. Так думав перші п’ять-шість днів.
Коли пройшов вже тиждень-другий, мій мозок майже закипів.
Обрав для всіх одну структуру — найбільш зручну для читача.
Маленький вступ, основа, заклик. Тут кожна фраза — вдар меча.
Підзаголовки є і списки. Не люблять люди полотно.
Тікають дружно з таких сайтів, безжалісно, безпам’ятно.
В середньому пишу по тексту за 30-40 десь хвилин.
Складаю блоки, наче стіну із глиняних дрібних цеглин.
Побільше я кладу цементу і трошки-трошки там води.
На перевірку відсилаю роботи тяжкої плоди.
Результат
Конкретні цифри дать не можу, але конверсія була.
Замовники розповідають: «Клієнтів вдосталь, ціла мла».
Чому була? Тексти і зараз працюють гідно, на ура.
Вони настільки необхідні, як офіцеру — кобура.
Хтось скаже: «Тексти не читають. Вони потрібні для краси.
Наразі інший контент в моді. Закінчились ваші часи».
Можливо. Диспуту не буде. Але без текстів я — не я.
Писав, пишу, писати буду. Не відпускає полум’я.
Для мене показник удачі — коли клієнт приходить знов,
Коли дає нове завдання без зайвих слів і без розмов.
Тому цей кейс вважаю влучним. Він результат старань, умінь.
Собі бажаю більш терпіння, здоров’я. Ось і все. Амінь.
Післямова
Звичайно, я поет слабенький і гуморист такий собі.
Просто хотів повеселити, щоб не сиділи ви в журбі.
І водночас питання гострі я, сподіваюся, підняв.
За ці хвилини, що ми разом, ніхто із вас не закуняв?
Раунд! 🙂
Ця робота бере участь у конкурсі. Якщо вам подобаються кейси у віршах, підтримайте автора. 😉
