У статті висвітлено роль введення інновацій на виробництвах. Визначено особливості впливу інновацій на розвиток сучасної економіки та суспільства. Оцінено поточний стан українських виробництв та проаналізовано виклики (екстерналії), з якими вони стикаються в теперішній період інтеграційних та глобалізаційних процесів. Висвітлено проблеми виробництв, що пов’язані з нестачею інновацій. Запропоновано розв’язання поточних проблем виробництв шляхом введення певних інновацій. Досліджено оптимальні джерела інноваційного потенціалу.
Постановка проблеми: сучасний світ характеризується стрімким науково-технічним прогресом, що стосується всіх галузей економічного та суспільного розвитку. Цей багатоетапний шлях формування постіндустріального суспільства потребує активного впровадження інновацій у виробничий процес. З одного боку, введення інноваційної діяльності на виробництвах держави може забезпечити їй інтенсивний розвиток та дати можливість ствердитися на світовому ринку товарів і послуг; з іншого боку — запровадження нововведень (осучаснення виробничого процесу) означатиме для підприємств зустріч з новими викликами, які породжуватимуть певні бар’єри між ними та інноваціями, що обумовлює в подальшому необхідність виявлення головних причин зазначеної проблеми та пошуку оптимальних шляхів її рішення.
Питанням запровадження інновацій на виробництвах, зокрема введення новітніх інформаційних технологій у виробничий процес, займалися такі вітчизняні вчені як Пиріг С.О. [1] та Кулинич О.О. [2] Перспективи сталого розвитку національної економіки України з використанням інноваційно-інвестиційної моделі досліджували Бодров В.Г., Гусєв В.О. та Мартиненко В.Ф. [3] Проблеми інноваційного розвитку розглядали: Батал Ю.М. [4] Баранов О.Г. [5]
Метою статті є оцінка стану інноваційної діяльності на українських та іноземних виробництвах, визначення основних переваг та недоліків її складових, висвітлення найбільш масштабних проблем та сучасних реалій, що пов’язані з низьким використанням інноваційного потенціалу, розробка пропозицій щодо запровадження інновацій у виробничий процес країни.
Виклад основного матеріалу. Інноваційний розвиток держави є відображенням двох масштабних процесів: інтеграції та глобалізації. Його основою є активне впровадження нововведень (нової техніки, технологій виробництва, продукції, послуг) в усі сфери суспільного життя з метою покращити їх функціонування, тим самим підвищивши загальний рівень конкурентоспроможності країни. Під підвищенням конкурентоспроможності країни мається на увазі поліпшення функціонування економічної, соціальної та політичної (законодавчої) складових життя населення. Щоб мати можливість конкурувати на світовому ринку товарів та послуг, у сучасний період розвитку держава має вирізнятися інноваційною інфраструктурою, а саме нововведеннями у наступних галузях:
- виробництво;
- фінансовий ринок;
- соціальне забезпечення (охорона здоров’я, освіта, послуги);
- інженерно-технічне забезпечення;
- логістичні зв’язки;
- туризм.
Кожна зазначена галузь має головні принципи інноваційного розвитку (рис.1)
Наразі впровадження інновацій є тим підсилюючим чинником, що допоможе закріпити за країною провідні позиції у світовій торгівлі. Пропоную детально розглянути показчики підвищення конкурентоспроможності держави шляхом інтенсифікації інноваційного прогресу в таблиці 1.
Таб. 1 Підсилювальні чинники конкурентоспроможності шляхом впровадження інновацій
На основі вищеподаної таблиці можна однозначно зрозуміти важливість впровадження інновацій у країні, особливо на виробництвах. Адже саме від розвитку виробничої діяльності в державі залежить економічний та соціальний добробут населення.
Щоб зробити пропозиції щодо інновацій на виробництвах, пропоную розпочати оцінку їх сучасного стану. Спершу хочу розпочати з аналізу викликів, з якими стикаються сучасні українські виробництва [6, 7].
- Перший, найвагоміший виклик — це відсутність в Україні організації, яка займалася б інноваційно-інвестиційними питаннями. Фактично держава та й деякі підприємці не надто зацікавлені оновленням процесу виробництва продукції. Вітчизняні підприємці не відчувають належної державної підтримки, а працівники не мають мотивації удосконалення їхньої сфери діяльності.
- Актуальними проблемами стають відсутність стимулювання інноваційних розробок, недостатньо розвинена система пільгового кредитування розробників інновацій, невідповідне державне страхування закордонних та вітчизняних інвесторів.
- Не варто зневажати той факт, що на сучасних ринках з’являється величезна кількість нової зарубіжної продукції, яка поступово витісняє традиційні товари. Це насамперед пов’язано зі швидкою зміною вимог споживача щодо сучасного продукту.
Перед виробництвами постає завдання швидко адаптуватися до нових потреб населення та за допомогою інноваційних методів зробити свої товари конкурентоспроможними у просторі світової торгівлі.
Хочу зупинитися на тенденції щодо інноваційного розвитку сільського господарства, харчової промисловості та фармацевтики. Чому саме ці сфери виробництва вважаються найбільш привабливими для інвестування в інноваційну діяльність? Зазвичай дані виробництва характеризуються тим, що не потребують масштабних капіталовкладень та гнучкіші до введення інновацій.
Зазначені вище проблеми дають змогу надати оцінку сучасному стану виробництв в Україні та виокремити основні тенденції їх розвитку (рис. 2).
Пропоную простежити подібну практику, сутність якої полягає у просуванні від більш легких, примітивних нововведень до більш складних та капіталомістких.
Першим прикладом ефективного впровадження інновацій у виробничій процес стають південно-азійські країни. Вони досягли значних успіхів у сферах приладобудування завдяки новітнім змінам процесу виробництва: почали збирати прості прилади з дешевих закордонних комплектуючих, що не потребувало великих інвестицій та все ж таки дало бажаний результат.
Другим прикладом пропоную розглянути країну-світового лідера економічного розвитку — США, яка займається активним впровадженням інноваційних методів управління виробництвом, зосереджуючи увагу на споживацькому чиннику. Так, в американській компанії «Боїнг» з’явилася система «одночасного інжинірингу» (simultaneous engineering), яка дозволила значно зрушити виробничій процес та зацікавити велику кількість споживачів. Принцип нововведення, як бачимо, не потребує великих грошових внесків. Його основа — безпосередній контакт виробника та споживача, синхронізація процесів виробництва продукту та врахування поточних потреб клієнта. Такий, на перший погляд, примітивний інноваційний метод удосконалення виробництва в результаті призвів до збільшення частки прибутку в одиниці ціни виробленої продукції на 42%.
Повертаючись до нововведень на українські підприємства, доцільним буде проаналізувати основні сфери експорту продукції. Таким чином, розуміючи загальну картину потреб на ринку, можна зорієнтуватися, з яких саме виробництв найбільш вигідно почати впровадження інновацій. Отже, позиції України в експорті товарів та послуг зростають. Станом на 2019 рік він збільшився на 11,8% (на 6,8 млрд дол.) у порівнянні з 2018 роком та становив 64,1 млрд дол. [8] Найбільше український експорт орієнтується на товари, що наведені на рис. 3:
- продукція АПК та харчової промисловості (44,2%);
- продукція металургійного комплексу (20,5%);
- продукція машинобудування (11,0%);
- мінеральні продукти (9,7%).
Дослідивши показники експорту основних товарів, можна зробити висновок, що найбільш привабливими для закордонних споживачів є сільськогосподарська промисловість та харчове виробництво.
В ході введення пропозицій стосовно інновацій, постають питання: які саме інновації впровадити, щоб зробити продукцію конкурентоспроможною, якісною та привабливою для зовнішнього ринку; якими засобами це зробити; де знайти джерела інноваційного потенціалу?
Моя пропозиція: почати процес введення інновацій на виробництвах зі сфери трудового потенціалу. Адже саме працівники, досвідчені спеціалісти є рушієм та головним джерелом інноваційного прогресу. Якщо виробництва дадуть змогу своїм кадрам приймати участь у виробничому процесі, пропонувати шляхи вирішення певних проблем та способи вдосконалення виробленого продукту, у самого підприємства буде можливість:
- отримати більше шансів закріпити за собою лідируючі позиції;
- заохотити якомога більше робочої сили;
- значно полегшити процес виробництва.
Запропонований метод ефективніше привести в дію за допомогою ІТ-технологій. ІТ-технології в наш час є не тільки основою розвитку суспільства, а й відіграють важливу роль у формуванні економічного потенціалу держави, в особливості, поєднуючись з усіма галузями виробництва продукції.
Поєднуючи останні досягнення НТП з нововведеннями в співробітництві з працівниками на виробництвах, ефективною інновацією було б створення спеціальної ІТ-платформи, сутність якої полягала б у вільному вираженні думок та пропозицій працівників щодо поліпшення процесу виготовлення продукції. Таке впровадження в змозі дати суттєві зрушення в сферах сільського господарства та харчової промисловості. Бо в цьому випадку, трудові ресурси згаданих виробництв одночасно є споживачами, що мають своє бачення продукту.
Повертаючись до досягнень НТП, не можна не погодитись із тим фактом, що у період 2019–2020 рр значно популяризувалося використання QR-кодів – новітнього методу подання інформації. Розглядаючи внесення інновацій на виробництва, можна запропонувати друкування QR-кодів на кожній одиниці готової продукції, які б містили детальну інформацію про склад продукту, умови, технології та процес його виготовлення. Й досі актуальна така проблема:
- На ринку з’явилася абсолютна нова для споживача продукція, яку він не має наміру купувати, адже недостатньо впевнений у його якості та не володіє розширеною інформацією про нього. Через невелику обізнаність у новому продукті, суспільство не проявляє великого попиту на неї, віддаючи перевагу традиційним товарам, тим самим блокуючи внесення інноваційних товарів на ринки.
Даний підхід забезпечив би тісну взаємодію споживача та виробника, вселив би довіру до його пропозицій.
Реалії сучасних виробництв складаються таким чином, що масштабною, наростаючою проблемою є проблема ощадливого використання ресурсів та пошук джерел альтернативної енергії. Виробництва мають потребу в інноваційних джерелах енергії, ресурсо- та енергоощадних, безпечних для довкілля технологіях переробки сировини. Прикладом інноваційного підходу до проблеми є використання біоелектростанцій, які працюють на біопаливі, чим зменшують шкідливий вплив на навколишнє середовище та дозволяють підприємствам заощадити на теплі та електроенергії в процесі виробництва продукту.
Потреби сучасного споживача направлені на підвищення тривалості життя, покращення здоров'я і, як наслідок, зростання продуктивності його праці. Варто зазначити, що протягом тривалого періоду АПК України розвивається в складних умовах. Але, попри складну економічну ситуацію, сільське господарство залишається тією галуззю, яка демонструє сталий розвиток та є предметом інвестування. Для підтримки зазначеної стабільності у сфері сільського господарства також не завадило б внести інновації для підтвердження провідних позицій та залучення до себе більшої кількості споживачів на зовнішніньому та внутрішньому ринках.
Завданням впровадження інновацій у АПК та харчове виробництво буде виготовлення екологічно чистого продукту з використанням біоресурсів, органічних добрив та зі зменшенням техногенного тиску на навколишнє середовище. В даному випадку моєю пропозицією буде ввести в об’єкт виробництва та експорту екопродукцію, тобто екологічно чисті продукти, вирощені без використання антибіотиків, пестицидів, гербіцидів, гормонів росту та запакованих у екоупаковку, яка не нестиме шкоди довкіллю.
Дана інновація буде актуальною, адже в теперішній час більшість населення в розвинених країнах Європи та світу віддають перевагу саме таким продуктам харчування, тому екопродукція користується значним попитом на міжнародних ринках. Зазначене нововведення можна втілити в життя шляхом заміни використання інсектицидів при вирощуванні сільськогосподарських культур на природну зброю проти шкідників — комах-ентомофагів (комах, які безпечні для рослин, але несуть загрозу винищувачам врожаю), а в якості екоупаковки доцільно буде використовувати матеріал вторинної переробки (відходи від продуктів рослинництва).
Що стосується контролю якості, то виробництвам сфери харчової промисловості та сільськогосподарської продукції не вистачає високотехнологічного обладнання для перевірки грунтів на хімічне, бактеріальне та фізичне забруднення, що дозволяло б розрахувати граничні норми концентрації агрохімікатів, важких металів, мікроелементів та радіонуклідів, максимально зменшивши їх кількість і зробити продукт безпечним та корисним для людини.
Не менш затребуваною інновацією на виробництвах поданої галузі є використання в процесі виготовлення продуктів сучасних біотехнологій. Біотехнології — одна з найперспективніших сфер розвитку виробничої діяльності, яка передбачає поєднання останніх досягнень НТП з використанням природних ресурсів. Їх впровадження може призвести до великих зрушень в усіх сферах життя суспільства:
- підвищити ефективность сільського господарства;
- задовольнити потребу в якісних продуктах харчування;
- збільшити доходи держави;
- зберегти довкілля;
- впровадити екологічно чисті методи виробництва продукції;
- звести до мінімуму контакти із небезпечними отрутохімікатами в процесі виробництва.
Така інноваційна пропозиція призведе до збільшення частки експорту держави, зменшить фінансові витрати виробництв та дасть можливість зробити вітчизняний продукт більш конкурентоспроможним на міжнародних ринках.
Для досягнення такого результату всім без виключення виробництвам не вистачає взаємодії виробничого процесу та науково-технічного прогресу, врахування соціального чинника (трудових ресурсів) та допомоги держави. Важливим чинником формування конкурентоспроможності виробництв та їх розвитку в цілому є іноземне інвестування. Виходячи з поданої проблеми, метою інноваційного підходу до виробництва є пошук джерел інвестування, адже на сучасному етапі виробництвам не вистачає новітніх технологій для розробки нових продуктів.
Так, хочу звернути увагу на фармацевтичну промисловість, інноваційна діяльність якої направлена на створення більш ефективних та безпечних для людини препаратів. Виробництвам зазначеної галузі не вистачає сучасного обладнання та технологій через неналежну фінансову підтримку. На прикладі фармацевтичних підприємств для вирішення утвореної проблеми доцільно було б ввести таке інноваційне рішення як співпраця підприємств.
На мою думку, саме такого інноваційного підходу потребують багато виробництв. Звичайно, даний підхід заперечує умови конкуренції серед виробників, та з іншого боку, інтеграція виробничих потужностей при розробці певного продукту дасть можливість залучити більше кваліфікованих фахівців та ресурсів, що значно пришвидшить процес його розробки.
Не варто відкидати той факт, що цей метод імовірно стане поштовхом до активного інвестування інновації, що розробляється, бо навіть коротка співпраця кількох сильних підприємств може збільшити шанси до успішної реалізації задуму з отриманням максимального прибутку.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, в умовах сучасного розвитку виробництв їх головною проблемою є нестача інновацій, які могли би значно полегшити процес виробництва, зробити виготовлений продукт більш конкурентоспроможним на зовнішньому та внутрішньому ринках, максимізувати прибуток та зменшити витрати на ресурси. Особливо на виробництвах не вистачає сучасного високотехнологічного обладнання, нововведень в управлінні персоналом та взаємодії споживачів і підприємців, оновлених технологій самого процесу виготовлення продукції. Процес поширення інновацій у першу чергу залежить від злагодженого функціонування держави та суспільства, ефективності реформування. Тому для розширення масштабів інноваційного прогресу на виробництвах варто розробляти правильну інноваційну політику, акцентуючи увагу на інтеграційну взаємодію із зарубіжними країнами та потребами споживача.
Список використаних джерел:
Пиріг С. О. Інформаційні технології та їх використання на підприємствах України / С. О. Пиріг, О. А. Нужна // Економічний форум. — 2014. — № 3. — С. 190–195
Кулинич О. О. Напрями розвитку ІКТ-сфери у забезпеченні належного рівня конкурентоспроможності на міжнародному ринку ІТ-послуг / О. О. Кулинич, С. В. Войтко. // Економіка. Управління. Інновації. — 2014. — № 1
Бодров В. Г. Інноваційно-інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки : навч.-метод. матеріали / В. Г. Бодров, В. О. Гусєв, В. Ф. Мартиненко. — К.: НАДУ, 2009. — 60 с.
Бажал Ю. М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган-Барановський, Й Шумпетер і проблеми перехідної економіки України / Ю. Бажал // Наукові записки. — 2000. — Том 18. Економічні науки. — C. 3–7.
Баранов О. Г. Інноваційні теорії: представники і проблеми структуризації / О. Г. Баранов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 45–56.
Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. В. М. Гейця — К. : Фенікс, 2003 — С. 755–770.
Дейнеко Л. В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: проблеми теорії і практики / Л. В. Дейнеко — К. : Знання, 1999. – 331 с.Офіційний веб-сайт Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA
Цей матеріал був підготовлений у рамках конкурсу:
